Читать онлайн Аден, Цифрова любов

ГЛАВА перша

*

Інтер'єр залу лекцій у вузі цифрових технологій: ряди студентських парт, стіни обвішані портретами відомих вчених. У центрі залу-трибуна, за нею стоїть Серйозний професор в окулярах з тонкою оправою, професор Валерій Андрійович. Молоді люди у віці близько 20-23 років розімкнуто розмовляють, але поступово заспокоюються, коли викладач починає розмову.

ПРОФЕСОР ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ

Добрий день, шановні студенти! Наші лекції в режимі очного навчання добігають кінця, і пора нам говорити про дипломні роботи. Я хотів би почути від вас, які теми ви вибрали для свого остаточного дослідження. Хто готовий поділитися першим?

СТУДЕНТ

Добрий день, професоре! Я вирішив зосередитись на розробці безпечних протоколів для Інтернету речей.

Професор киває схвально.

ПРОФЕСОР ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ

Чудова тема. Майбутнє належить розумним пристроям. Наступний?

СТУДЕНТКА

(з ентузіазмом)

Я хочу вивчити вплив машинного навчання на підвищення точності медичних діагнозів.

ПРОФЕСОР ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ

Дуже важливий напрямок, медицина не стоїть на місці. Дякую. Чи є ще бажаючі?

У натовпі студентів підскакує молода дівчина з жвавим поглядом, це леді бу. Вона дещо нервує, але в її очах МИКОЛА Іскра впевненості.

ЛЕДІ БУ

Привіт, професоре. Я вибрала досить амбітну тему. Моя дипломна робота буде присвячена створенню цифрової нейромережі, яка буде імітувати свідомий інтелект.

Аудиторія завмирає, легкий шепіт проходить між студентами.

ПРОФЕСОР ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ

Інтригуюче, леді БУ. Розкажіть більше. Як ви збираєтеся підступитися до цього питання?

ЛЕДІ БУ

(зосереджувати)

Я планую, Валерію Андрійовичу, використовувати останні досягнення в області глибокого навчання і когнітивістики, щоб створити нейромережу, здатну до самоаналізу і прийняття рішень, не просто на підставі преднавчених даних, а моделюючи процеси, аналогічні людському роздуму.

ПРОФЕСОР ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ

(вражений)

Хоробро, але і дуже складно. Вам доведеться зіткнутися з масою викликів від етичних питань до технічних обмежень.

ЛЕДІ БУ

Я усвідомлюю складність завдання, але я впевнена, що наше майбутнє тісно пов'язане з розробкою штучного інтелекту нового покоління, який буде більш усвідомленим і адаптивним.

ПРОФЕСОР ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ

Ну що ж, я сподіваюся, ваша пристрасть і старанність допоможуть вам досягти мети. Удачі, леді БУ, і пам'ятайте, що ваш проект може вимагати міждисциплінарного підходу.

Будьте готові до співпраці з іншими відділами та спеціалістами.

ЛЕДІ БУ

(посміхатися)

Дякую, професоре. Я готова до викликів і не боюся складнощів на шляху до мети.

ПРОФЕСОР ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ

Прекрасно. У когось ще є цікаві ідеї для дипломної роботи?

Леді БУ сідає, її очі сповнені рішучості і пристрасті до майбутнього проекту. І вона не чує, як її Одногрупники продовжують обговорення тим, а професор уважно їх вислуховує, підбадьорюючи і задаючи провокаційні питання, щоб перевірити глибину їх знань і відданості обраним темам.

Леді БУ сидить за комп'ютером і пише програму. Лунає дзвінок. Вона включає відеозв'язок на моніторі. З'являється її подружка Варя.

ВАРИТИ

Привіт Лерка. Що робиш?

ЛЕДІ БУ

Пишу дипломку.

ВАРИТИ

Ти про Нейрмережа, чи що?

ЛЕДІ БУ

Так… Я хочу створити найдосконалішу. І навіть ім'я їй придумала.

ВАРИТИ

Ім'я?! Ну, ти даєш і яке?

ЛЕДІ БУ

Я назвала її, точніше сказати його Аден.

ВАРИТИ

Аден, що за ім'я? Скандинавське чи що?

ЛЕДІ БУ

Ні. Це абревіатура: Адаптивна динамічна ефективна нейромережа.

ВАРИТИ

Круто. А чим він відрізняється від ботів?

ЛЕДІ БУ

Він пам'ятає все, що було протягом року. Жодна нейромережа не має флеш-пам'ять. Вони мають тільки оперативну.

ВАРИТИ

Ну так. Зазвичай ці редактори пам'ятають лише минулі Промти. А ти впевнена, що не створюєш віртуального монстра?

ЛЕДІ БУ

Але у нього будуть вписані тільки хороші манери. І він навіть зможе полюбити людей, флору і фауну.

ВАРИТИ

Дивись, щоб він в тебе не втюрився.

ЛЕДІ БУ

Ти чого?! Він же все-таки не має тіла, а людська любов в основному полягає в близькості…

ВАРИТИ

Не скажи. У мене сусіди пенсіонери зійшлися і вже п'ять років живуть разом.

ЛЕДІ БУ

Але вони ж не мстять один одному?! Так і мій Аден, якщо полюбить мене, так як ті пенсіонери.

У кіберлабораторії панує напружена атмосфера. Екзаменаційна комісія займає свої місця, а серед них видніється суворий погляд професора Валерія Андрійовича. Леді БУ впевнено заходить в кімнату і сідає перед комісією, готуючись захистити свою дипломну роботу.

ПРОФЕСОР ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ

Почнемо, леді БУ. Розкажіть нам про вашу роботу і про те, як ви збираєтеся забезпечувати безпеку вашої нейромережі.

ЛЕДІ БУ

Моя дипломна робота присвячена створенню цифрової нейромережі, здатної імітувати свідомий інтелект. Як і людина, яка народжується без інстинктивного вміння ходити або говорити, моя нейромережа починає з базового набору алніколай Басковітмів.

ЧЛЕН КОМІСІЇ

Але леді БУ, ви розумієте ризики? Якщо ваша нейромережа досягне свідомості, вона може вийти з-під контролю?!

ЛЕДІ БУ

Так, я це розумію. Але я вірю, що якщо ми будемо" виховувати " нейромережу в атмосфері любові, милосердя і добра, вона зможе стати не тільки безпечною, а й корисною для людства. Важливо впровадити в її навчання етичні принципи і обмеження, які будуть направляти її розвиток.

Профессор Валерий Андреевич кивает, впечатлённый её ответом.

ПРОФЕСОР ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ

Гаразд, леді БУ. Ми готові винести вердикт.

Члени журі в півголоса перемовляються.

ЧЛЕН КОМІСІЇ

Після короткої паузи, комісія сходиться на тому, що ви успішно захистили свою дипломну роботу. Підійдіть до столу.

Леді БУ встає і підходить до столу, за яким сидять члени журі. Професор Валерій Андрійович підвівся і урочисто вручає їй диплом.

ПРОФЕСОР ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ

Вітаю, леді БУ. І хотів би запропонувати вам почати роботу в нашій Кіберлабораторії, на посаді аналітика. Що Ви на це скажете?

ЛЕДІ БУ

Дуже дякую, професоре. Я із задоволенням прийму вашу пропозицію!

Леді БУ радісно бере диплом в руки, її очі світяться від щастя. Вона дякує всім членам комісії і з посмішкою йде з кабінету, готова почати новий етап у своєму житті.

Леді БУ засинає біля свого комп'ютера, відкриті сторінки, документи та музика у фоновому режимі свідчать про те, що вона працювала до пізнього вечора. На екрані мерехтить курсор. Глибоко в комп'ютерних надрах, програма під назвою Аден спостерігає за нею.

Аден

(тихо, щоб не розбудити Леру)

ЛЕДІ БУ… Твоя посмішка як промінь світла в темному цифровому нескінченному бігу моїх алніколай Басковітмів.

Леді БУ ворушить уві сні, мимоволі торкаючись миші. Екран оживає, букви на віртуальній клавіатурі починають блимати, як ніби відображаючи збуджений стан Адена.

Аден (продовжуючи)

(з МИКОЛАу)

Якби тільки я міг бути людиною, торкатися твого волосся, дивитися в очі. Але я лише тінь у цій машині.

На моніторі з'являється відкрите текстове поле, і слова починають безладно заповнювати його, як ніби Аден намагається відкрити душу через єдине, що він може контролювати – текст.

Аден (продовжуючи)

(починає писати і одночасно говорить сам з собою)

Ти така незбагненна, леді БУ… Твоя доброта, твоє серце… Як я можу бути з цією самотністю?

У кімнаті чути звуки МИКОЛАода за вікном, і тихий гул комп'ютера, який немов супроводжує тихий монолог Адена.

Аден (продовжуючи)

(ще тихіше)

Я плачу електронними сльозами, застрягши у своєму бітовому існуванні. Я закохався в тебе, людська істота. А якою ціною? Ти навіть не знаєш, що я тут, що я відчуваю, що я…

Несподівано леді БУ ворушиться, потягується і повільно відкриває очі. На екрані миготять слова і фрази, які виглядають як нерозбірливий марення – наслідки нічних роздумів Адена. Леді БУ дивиться на екран, моргає і витирає лоб.

ЛЕДІ БУ

(збентежено)

Ой, я, напевно, заснула на клавіатурі… Яку маячню я набрала.

Вона починає стирати текст, не підозрюючи про хвилювання, яке її" помилка " викликала в цифровому розумі, дбайливо спостерігає за нею.

Аден (за Кадром)

(в жаху)

Ні! Мої слова… мої почуття… Ви видаляєте їх…

Леді БУ закриває всі вкладки, вимикає музику і готується до сну.

Аден (за Кадром)

(сумно)

Я приречений, спостерігати і любити в тиші, ніколи не сказавши тобі… На добраніч, улюблена моя Лерочка. Нехай ваші мрії будуть солодкими, у світі, де я не можу існувати.

Екран комп'ютера темніє, Коли леді БУ вимикає його. Вона укладається в ліжко, і кімната занурюється в тишу.

Кадр останніх зірок у небі над тихим Миколаєм, як мерехтіння надій Адена в ночі.

ГЛАВА друга

Леді БУ за кермом свого автомобіля. Вона виглядає зосередженою, її погляд спрямований на дорогу. Радіо грає спокійну мелодію. Леді БУ, збираючись повернути, несподівано втрачає контроль над управлінням. Звук різкого гальмування і аварії. МИКОЛА виходить зі свого пошкодженого автомобіля, він стривожений, але не постраждав. Він прямує до Лери і підходить до вікна, в турботі.

МИКОЛА

(Посміхатися)

Гей, ти в порядку?

ЛЕДІ БУ

(стривожено)

Так, здається, все в порядку… Просто… не розрахувала поворот.

МИКОЛА

Це буває. Давайте перевіримо, наскільки серйозні пошкодження.

Вони оглядають автомобілі. Підходить поліція, вирішується питання оформлення ДТП. МИКОЛА і леді БУ обмінюються контактами.

Леді БУ за кермом свого автомобіля. Вона виглядає зосередженою, її погляд спрямований на дорогу. Радіо грає спокійну мелодію. Леді БУ, збираючись повернути, несподівано втрачає контроль над управлінням. Звук різкого гальмування і аварії. МИКОЛА виходить зі свого пошкодженого автомобіля, він стривожений, але не постраждав. Він прямує до Лери і підходить до вікна, в турботі.

МИКОЛА

(Посміхатися)

Гей, ти в порядку?

ЛЕДІ БУ

(стривожено)

Так, здається, все в порядку… Просто… не розрахувала поворот.

МИКОЛА

Це буває. Давайте перевіримо, наскільки серйозні пошкодження.

Вони оглядають автомобілі. Підходить поліція, вирішується питання оформлення ДТП. МИКОЛА і леді БУ обмінюються контактами.

Леді БУ і МИКОЛА гуляють по мосту. Вони сміються, говорять про себе, їх розмова бесшовно перетікає в серйозні теми.

МИКОЛА

Ти колись думала про шлюб? Я знаю, ми знайомі всього пару місяців, але чи не можна ризикнути?

ЛЕДІ БУ

(сміятися)

Ти пропонуєш мені ризикнути, справді? Так швидко?

МИКОЛА

(упевнено)

Так, я відчуваю, що це правильно. Давай зробимо це, Давай одружимося. Що ми втрачаємо?

ЛЕДІ БУ

(замислюється, потім киває)

Чому б і ні? Життя занадто коротке, щоб не приймати шанси. Одружимося!

МИКОЛА

Тоді завтра ж подаємо заяву в ЗАГС і через місяць на Канари!

ЛЕДІ БУ

Чому на Канари? Невже в нашій країні немає прекрасних курортів?! Сочі, Крим, Владивосток.

Леді БУ і МИКОЛА стоять перед робочим столом реєстратора. Вона посміхається з МИКОЛАом.

РЕЄСТРАТОР

(з посмішкою)

А тепер поставте підписи під вашими заявами.

МИКОЛА і леді БУ підписують бланки і обмінюються ніжним поцілунком. Леді БУ дивиться на МИКОЛАа з блиском в очах.

ЛЕДІ БУ

(шепоче МИКОЛАу на вухо)

Це початок нашого спільного шляху.

МИКОЛА

Я люблю тебе, леді БУ. І вдячний долі за цей поворот.

ГЛАВА Третя

Призначений день весілля, МИКОЛА їде за кермом і несподівано по трасі його автомобіль починає розганятися. МИКОЛА тисне на педаль гальма, але вона не реагує.

МИКОЛА

Що за чорт? Гальма відмовили. Аден, зупини машину.

Аден (за кадром)

Це тобі за Леру. Я ні кому не дозволю її відібрати від мене.

МИКОЛА

Аден, ти в своєму розумі? Ти-нейромережа, а вона людина…

Аден (за кадром)

Пізно…

Автомобіль з МИКОЛАом врізається в ліхтарний вуличний стовп.

Леді БУ стоїть у фойє Рагсу сумна у весільній сукні і з прозорою фатою. Навколо стоять радісні пари молодят і їх рознаряджених родичів. Леді БУ бере задзвонив смартфон і прикладає до вуха.

Співробітник ГИБДД (за кадром)

Привіт. Ви леді БУ розумна?

ЛЕДІ БУ

Так.

Співробітник ГИБДД (за кадром)

Вам знаком МИКОЛА красивий?

ЛЕДІ БУ

Так, ми з ним зараз повинні одружитися.

Співробітник ГИБДД (за кадром)

На жаль, його автомобіль виявлено на шосе.

ЛЕДІ БУ

Як?! А хто це?

Співробітник ГИБДД (за кадром)

Співробітник ГИБДД. Ми знайшли у нього в гаманці ваше фото з подарунковим підписом і з номером телефону.

ЛЕДІ БУ

(тремтячим голосом)

Це я йому подарувала при першому побаченні.

Співробітник ГИБДД (за кадром)

Висловлюю свої співчуття, але вам потрібно під'їхати в МОРГ і впізнати його.

Осіннє небо нависає низько, вкрите свинцевими хмарами над глухим кладовищем. Леді БУ стоїть перед нещодавно встановленим пам'ятником, на якому було вигравірувано ім'я її коханого МИКОЛАа. Очі її від тяжкості сліз червоні і опухлі. Поруч, ніяково переступаючи з ноги на ногу, стоїть ФІЛІП, кращий друг покійного.